Проведен анализ лечения 64-х больных хроническим неспецифическим простатитом. В комплексную базовую терапию была включена настойка эхинацеи пурпурной внутрь и микроклизмы из настоев данной травы, что позволило получить положительные результаты в лечении.

При І стадії гідронефротичної трансформації вже появляються дистрофічні і гіпертрофічно-гіперпластичні процеси на всіх рівнях структурної організації нефрона та в гемомікроциркуляторному руслі. При ІІ стадії наростають дистрофічно-атрофічні процеси в паренхімі і появляються ознаки склерозування в стромі. При цьому дистрофічні зміни пошкоджують все більші ділянки тканини, посилюються і набувають розповсюдженого характеру. Але разом з тим розвиваються і компенсаторно-пристосувальні процеси. Функція органу порушується помірно, тому ще доцільні і показані органозберігаючі операції. При ІІІ стадії продовжується дистрофія і атрофія паренхіми що залишилася, відмічається фіброз і гіаліноз строми. Нирка не функціонує, або ж її функція різко знижена. Тому органозберігаючі операції в цій стадії не дадуть бажаного результату, а показана нефректомія при задовільній функції другої нирки.

Висвітлено проблеми розробки й обгрунтування диференційованого підходу до лікування хворих з різними формами хронічного простатиту (ХП) на основі комплексного вивчення клінічних, біохімічних, імунологічних, інструментальних показників, патогенетичних ланок становлення та перебігу даного захворювання. Наведено результати дослідження клініко-функціональних характеристик різних форм ХП. Виявлено активацію процесів ліпопероксидації та пригнічення антиоксидантного захисту, що відіграє важливу роль у процесах хронізації та прогресування ХП. Встановлено вияви ендотеліальної дисфункції, що визначаються порушенням локального кровоплину в передміхуровій залозі на тлі зростання рівня ендотеліну-1 у сироватці крові. Вивчено варіабельність серцевого ритму як показник балансу симпатичного та парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи у хворих з психопатологічними виявами. Розроблено й апробовано схеми вибору методу лікування хворих з різними формами ХП, які дозволяють підвищити клінічну ефективність лікування, досягти стійкої ремісії та збільшити частку хворих з позитивним лікувальним ефектом.

Досліджено вплив температури заливання, товщини стінки виливка на процеси графітизації чавуну з кулястим графітом модифікованого у ливарній формі. Встановлено, що величина рекалесценції характеризує площу, зайняту включеннями графіту у перерізі шліфа, а тривалість евтектичного перетворення - розмір включень графіту.

Досліджено вплив температури заливання, площі взаємодії та вмісту бору у фероборі на ефективність розчинення феробору (фракція 1 - 5 мм) у потоці чавуну та на розподілення твердості по довжині технологічної проби. Визначено, що найбільший вплив на кількість розчиненого феробору має вміст бору у фероборі, тому що він зменшує температуру плавлення феробору. Встановлено, що для мікролегування чавуну у ливарній формі доцільно використовувати феробор марки ФБ6, оскільки він має температуру плавлення нижчу за температуру рідкого чавуну і добре розчиняється у потоці металу.

За допомогою патогістологічного та методу кольорової ультразвукової ангіографії у хворих на хронічний простатит установлено виражені розлади кровообігу та структурні зміни в передміхуровій залозі.

Розглянуто причини та профілактику безпліддя подружньої пари. Профілактика безпліддя подружньої пари зводиться до своєчасного виявлення та лікування вад розвитку нейроендокринної і сечостатевої систем з дитинства, їх запальних і травматичних захворювань, ретельного дотримання принципів морально-статевого виховання, психогігієни інтимного життя в контексті здорового способу існування людини в сучасному суспільстві.

Етіопатогенетичні чинники розвитку та діагностика гестаційного пієлонефриту (ГП) є актуальною і не до кінця вирішеною проблемою. Проаналізовано та узагальнено роботи вітчизняних та зарубіжних авторів з вивчення патогенезу, класифікації та методів діагностики ГП, що дозволяє зробити висновок про недостатню ефективність існуючих методів діагностики даної патології. Це вимагає пошуку нових та вдосконалення існуючих методик діагностики ГП.

Проведено лікування 60 чоловіків, хворих на хронічний бактеріальний простатит і екскреторно-токсичне безпліддя. Із них у 46 (76,7 %) пацієнтів були діагностовані інфекції, що передаються статевим шляхом. Хворі були поділені на 2 групи. Після проведеного контролю через 1 міс після закінчення курсу лікування кращі результати спостерігали у пацієнтів II групи, які у комплексному лікуванні одержували препарат Трібестан (Tribulus terrestris) та супозиторії Дистрептаза, зокрема, хламідії не виявлені в жодного хворого. Видужання констатовано у 93,3 % пацієнтів, а у пацієнтів I групи, які одержували стандартну терапію, видужання вдалося досягти тільки у 70,0 % хворих. Також у хворих II групи значно покращилися показники спермограми.

За допомогою кольорової ультразвукової ангіографії проведено оцінку кровотоку передміхурової залози у 45-ти хворих хронічним простатитом до і після лікування. Проведені досліди дозволили виявити у цих хворих наявні порушення кровотоку передміхурової залози. Застосування в лікуванні препарату "Гілоба" з фітосомами та мікроклізм із настойкою ехінацеї пурпурової привело до стимуляції магістральних артеріол, включення в роботу артеріовенозних шунтів, що і сприяло ліквідації запального процесу в передміхуровій залозі.

При помощи цветной ультразвуковой ангиографии проведена оценка кровоснабжения предстательной железы у 45-ти больных хроническим простатитом до и после лечения. Проводимые исследования позволили выявить у этих пациентов выраженные нарушения кровоснабжения предстательной железы. Включение в комплекс лечения препарата "Гилоба" с фитосомами и микроклизм с эхинацеей пурпурной привело к стимуляции функционирующих магистральных артериол, включению в работу артериоловенозных шунтов, что и способствовало ликвидации воспалительного процесса в предстательной железе.

Розглянуто аспекти етіопатогенезу хронічного простатиту та наведено результати лікування 90-та хворих на хронічний абактеріальний простатит. Пацієнти були разподілені на три групи: I група одержувала стандартну терапію протягом місяця; II група - + препарат канефрон по 2 драже або по 50 крапель тричі в день протягом 1 місяця; третя група - настій розробленого в Україні фітозбору "простатофітонорм" по 50 мл 4 рази на добу протягом 1 місяця та мікроклізми з настою трави ехінацеї пурпурової. Як показали результати лікування, призначення Канефрону та настою фітозбору "простатофітонорм" і мікроклізм з ехінацеєю пурпуровою патогенетично обгрунтовано у разі хронічного абактеріального простатиту, що дозволяє досягти позитивних результатів терапії і стійкого клінічного ефекту.

Рассмотрены аспекты этиопатогенеза хронического простатита, приведены результаты лечения 90-та больных хроническим абактериальным простатитом. Пациенты были разделены на группы: I группа получала стандартную терапию в течение месяца; II группа - + препарат канефрон по 2 драже или по 50 капель 3 раза в день 1 месяц; третья группа - настой разработанного в Украине фитосбора "Простатофитонорм" по 50 мл 4 раза в сутки 1 месяц и микроклизмы с эхинацеей пурпурной. Анализ результатов лечения показал, что применение канефрона и настоя фитосбора "простатофитонорм" с микроклизмами с эхинацеей пурпурной патогенетически обосновано при хроническом абактериальном простатите, что позволяет достичь положительных результатов терапии и стойкого клинического эффекта.

Проведено аналіз причин смерті за протоколами аутопсій 67-х хворих на рак нирки за 30 років (з 1980 до 2010 рр.). Найбільш частими причинами смерті у цих хворих виявилася ракова інтоксикація - 37,3 %; зливна пневмонія - 17,9 %; тромбоемболія легеневої артерії - 14,9 %; легенево-серцева недостатність - 13,4 %. Труднощі ранньої діагностики раку нирки призводять до того, що діагноз встановлюється в тій стадії, коли пухлина вже досягає значних розмірів, дає метастази, проростає в прилеглі нирку судини і тканини та характеризується великою кількістю некрозів, що призводить до інтоксикації і знижує загальну резистентність організму. Проростаючи в ниркові судини, нижню порожнисту вену, така пухлина створює передумови для пошкодження стінки цих судин під час операції і для емболії легеневої артерії.

Проведен анализ причин смерти по протоколам аутопсий 67-х больных раком почки за 30 лет (с 1980 по 2010 гг.). Наиболее частыми причинами смерти у этих больных оказалась раковая интоксикация - 37,3 %; сливная пневмония - 17,9 %; тромбоэмболия легочного ствола - 14,9 %; легочно-сердечная недостаточность - 13,4 %. Трудность ранней диагностики рака почки приводит к тому, что диагноз устанавливают в той стадии, когда опухоль уже достигает значительных размеров, дает метастазы, прорастает в окружающие почку сосуды и ткани и характеризуется обилием некрозов, что приводит к интоксикации и снижает общую резистентность организма. Прорастая в почечные сосуды, нижнюю полую вену, такая опухоль создает предпосылки для повреждения стенки этих сосудов во время операции и для эмболии легочной артерии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р698.023

Рубрики:

Статеве безсилля

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано, що у хворих з патологічно рухомою ниркою в патогенезі ортостатичної гіпертензії провідну роль відіграють функціональні та органічні стенози ниркової артерії, які призводять до ішемії ниркової тканини в результаті розладів гемодинаміки. Рання і своєчасно виконана нефропексія є єдиним способом профілактики розвитку вазоренальної гіпертензії у хворих з патологічно рухомою ниркою. Прооперовано 12 хворих з патологічно рухомою ниркою, яка призвела до ортостатичної вазоренальної гіпертензії. У 80 % пацієнтів відзначено добрий безпосередній і віддалений клінічний результати. Гіпертонія зникла безпосередньо після операції у 3-х хворих, через 1 - 2 місяці у 4-х, через 3 - 6 місяців - у 3-х і у 2-х пацієнтів після нефропексії не спостерігалось зниження артеріального тиску.

Розглянуто аспекти етіопатогенезу хронічного простатиту, наведено результати лікування 60-ти хворих з даною патологією. Пацієнтів поділено на 3 групи. I група отримувала терапію за загальноприйнятими схемами, II група - селективний а1-адреноблокатор "Дальфаз СР" (Sanofi-Synthelabo) і III група - дальфаз СР та фітозбір "Простатофітонорм". На підставі аналізу результатів лікування показано, що застосування дальфазу СР у дозі 10 мг на добу та відвару фітозбору дозволяє добитися кращих результатів лікування хворих на хронічний простатит у порівнянні з контрольною групою та досягти стійкого клінічного ефекту.

Наведено деякі етіопатогенетичні аспекти виникнення хронічного простатиту та проведено обгрунтування включення лікарських рослин у збір "Простатофітонорм" для лікування хворих на хронічний простатит.

Наведено аналітичний огляд літератури з питань патогенетичних зрушень в прооксидантно-антиоксидантній системі, які виникають у разі патології сечовидільної системи. Обгрунтовано застосування біофлавоноїдів для корекції даних змін.

Наведено сучасні погляди на патогенез, класифікацію, методи діагностики та підходи до лікування хворих на хронічний простатит.

Розглянуто аспекти етіопатогенезу хронічного абактеріального простатиту (ХАП), наведено результати лікування 60 хворих з даною патологією. Пацієнти були поділені на 2 групи. I група одержувала терапію за загальноприйнятими схемами, II група + капсули Гілоба з фітосомами та мікроклізми з ехінацеєю пурпуровою. Аналіз результатів лікування показує, що застосування препарату Гілоба з фітосомами по одній капсулі на добу та мікроклізм з ехінацеєю пурпуровою дозволяє добитися кращих результатів лікування хворих на ХАП в порівнянні з контрольною групою і досягти стійкого клінічного ефекту.

За допомогою кольорової ультразвукової ангіографії проведено оцінку кровопостачання передміхурової залози у 32-х хворих на хронічний простатит (ХП). Зроблене дослідження дозволило виявити у хворих на ХП виражені порушення кровопостачання передміхурової залози як в центральній, так і в периферичній зоні, де вони були більш вираженими.